Вчора відзначали Всесвітній день боротьби зі сказом!
Цей день покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, як попереджати це захворювання серед людей, в тому числі проводячи боротьбу з його збудником в резервуарах серед тварин.
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням квалфікованої медичної допомоги смерть неминуча.
У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).
Причини сказу і шляхи передавання інфекції.
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.
Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.
Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиви, слизових ротоглотки.
Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Симптоми сказу
У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:
місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.
Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.
Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.
На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів):
наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):
агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):
виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.