Україна потребує стандартизованих підходів до впровадження профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та надання соціальних послуг. Адже їх відсутність призводить до зниження якості надання медичних послуг і догляду за пацієнтами в Україні.
Для цього Міністерство охорони здоров’я України розробило проєкт наказу «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення».
Цим документом запроваджуються сучасні підходи до профілактики, епідеміологічного нагляду та обліку інфекційних хвороб, пов’язаних із наданням медичної допомоги.
Систематичне дотримання правил надання медичної допомоги у поєднанні із забезпеченням готовності до виникнення спалахів, дасть змогу попередити і знизити розповсюдження збудників інфекцій та відіграватиме важливу роль у стримуванні зростання стійкості до антимікробних препаратів.
Про інфекційні хвороби, пов’язані з наданням медичної допомоги
Інфекційні хвороби, пов’язані з наданням медичної допомоги (ІПНМД), або, як прийнято їх називати в країнах пострадянського простору, внутрішньолікарняні інфекції є важливою проблемою охорони здоров’я в усьому світі. Це пов’язано з економічними витратами на лікування, додатковим навантаженням на систему охорони здоров’я загалом (як на кадровий потенціал, так і на матеріально-технічну базу закладів охорони здоров’я) та втратами для пацієнтів через госпіталізацію, смерть, психологічні і фізичні страждання.
На відміну від західних країн, у країнах пострадянського простору не прийнято проводити оцінку якості надання медичної допомоги. Лише після початку впровадження медичної реформи така оцінка стала вкрай необхідною. Якістю медичної послуги зацікавилися як політики, так і пацієнти, а перед керівниками закладів охорони здоров’я постало питання: як оцінити роботу медичних працівників.
Рівень поширеності ІПНМД — складова частина оцінки якості роботи закладів охорони здоров’я, особливо тих, що надають медичну допомогу в умовах стаціонару.
За останні десятиліття проблему ІПНМД пов’язують і з іншою, не менш важливою загрозою людству — резистентністю до антимікробних препаратів. За даними досліджень, щонайменше 75% випадків ІПНМД спричинені мікроорганізмами з такою резистентністю. Нагадаємо, що у світі, за оцінками ВООЗ, до 2050 р. резистентні до антимікробних лікарських засобів мікроорганізми можуть призводити до смерті 10 млн людей на рік.
Дослідження проблеми поширеності ІПНМД в Україні
В Україні станом на 2018 р. показник поширеності ІПНМД становив 0,04%, на 2019 р. — 0,035%. Ці дані вказують на відсутність належного епідеміологічного нагляду за ІПНМД у закладах охорони здоров’я.
Це підтверджується й даними з країн Європейського Союзу. Так, наприклад, за даними загальноєвропейського дослідження, яке було проведене у 2012 р., поширеність ІПНМД у закладах охорони здоров’я становила 6,0% (діапазон країн 2,3–10,8%). Зокрема, поширеність ІПНМД у Польщі становила 6,8%, в Угорщині — 4,9%, а от в Італії цей показник був ще вищим — 7,2%.
Щоб отримати якісні дані щодо поширеності ІПНМД в Україні, у 2021 р. було проведено пілотне дослідження одномоментної поширеності ІПНМД та використання антимікробних препаратів за методологією Європейського центру з питань профілактики та контролю хвороб (European Centre for Disease Prevention and Control — ECDC).
У процесі дослідження проаналізували дані 1450 пацієнтів. За результатами основного дослідження поширеність ІПНМД становила 5,7% ( 95% довірчий інтервал (ДІ) 4,5–6,9).
Розподіл випадків між різними відділеннями був неоднорідним. До відділень з високим ризиком захворювання на ІПНМД увійшли відділення хірургічного профілю, а також анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії. Поширеність ІПНМД у відділеннях із високим ризиком становила 10% (95% ДІ 7,2–12,9). Серед усіх ІПНМД найбільш поширеними були інфекції галузі хірургічного втручання — їх частка становила 33,7%, пневмонії — 25,6%, інфекції сечовивідних шляхів — 14,0%.
Кількість пацієнтів, яким було призначено антимікробний лікарський засіб, становила 36,9% (95% ДІ 34,5–39,5). Середня кількість антимікробних препаратів, призначених одному пацієнту, становила 1,42. Частота застосування таких лікарських засобів нерівномірно розподілена між відділеннями та становить: у відділеннях хірургічного профілю — 49,9% від загальної кількості пацієнтів, терапевтичного профілю — 18,6%, відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії — 96,7%, акушерсько-гінекологічного профілю — 33,3%.
Отримані результати дослідження свідчать про наявність проблеми ІПНМД і резистентності до протимікробних препаратів у закладах охорони здоров’я України, що потребує впровадження систем оцінки якості надання медичних послуг і програми профілактики інфекцій та інфекційного контролю.
Ця проблема існує в усьому світі, а щоб її виправити, потрібні роки. Проєкт наказу МОЗ — це перший крок до вирішення проблеми.
Центр громадського здоров’я МОЗ України висловлює подяку за всебічну підтримку в проведенні дослідження Ані Паулі Коутіньо, відповідальному співробітнику ВООЗ, професору Росіці Ватчевій-Добревській, консультанту ВООЗ, Аркадію Водянику та бюро ВООЗ в Україні.
Зі звітом за результатами дослідження можна ознайомитися тут.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами phc.org.ua