#Препарат компанії #АстраЗенека #Сафнело (#Saphnelo) є першим у своєму класі #антитілом до #рецепторів #інтерферону I типу і єдиним новим препаратом, який був розроблений для пацієнтів із системним червоним #вовчаком (СЧВ) протягом останнього десятиліття

#Препарат компанії #АстраЗенека #Сафнело (#Saphnelo) є першим у своєму класі #антитілом до #рецепторів #інтерферону I типу і єдиним новим препаратом, який був розроблений для пацієнтів із системним червоним #вовчаком (СЧВ) протягом останнього десятиліття.
Сафнело (аніфролюмаб) схвалений у США для дорослих, які отримують стандартну терапію з приводу СЧВ із середньотяжким і тяжким перебігом. Препарат схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) на основі даних про ефективність і безпеку. Ці дані отримані в рамках програми клінічних розробок аніфролюмабу, включаючи два клінічних дослідження TULIP Phase III і MUSE Phase II. За даними дослідників, у більшої кількості пацієнтів, які отримували аніфролюмаб (порівняно з плацебо) одночасно зі стандартною схемою лікування, відзначалося зниження загальної активності патологічного процесу у внутрішніх органах, шкірі і суглобах. Окрім того, у цих пацієнтів знизилася потреба в застосуванні пероральних кортикостероїдів (ПКС).
Це перший схвалений антагоніст рецепторів інтерферону I типу (IFN I типу) і єдиний новий препарат, схвалений для лікування СЧВ більш ніж за 10 років. IFN I типу відіграє провідну роль у патофізіології СЧВ, і підвищення активності IFN I типу пов’язане з підвищеною активністю і тяжкістю захворювання.
Доктор Річард Ф’юрі (Richard Furie), керівник відділення ревматології в клініці Northwell Health, Нью-Йорк, США, і головний дослідник програми клінічних розробок аніфролюмабу, зазначає, що метою лікування СЧВ є зниження активності захворювання та попередження пошкодження внутрішніх органів, яке асоційоване як з патогенезом захворювання, так і з застосовуваними препаратами, особливо ПКС. Схвалення аніфролюмабу — великий крок вперед для всіх, хто пов’язаний з СЧВ (пацієнти і їх лікуючі лікарі). Нова схема лікування може бути більш ефективною й одночасно дозволить зменшити застосування ПКС.
Виконавчий віце-президент відділу досліджень і розробок БіоФармасьютікалс (BioPharmaceuticals R&D) Мене Пангалос (Mene Pangalos) повідомив, що схвалення аніфролюмабу є кульмінацією багаторічних новаторських досліджень компанії АстраЗенека у сфері модулювання сигнального шляху інтерферону I типу — центрального чинника в патофізіології СЧВ.
Побічні реакції, які частіше виникали у пацієнтів, що отримували аніфролюмаб у трьох клінічних дослідженнях, включали назофарингіт, інфекцію верхніх дихальних шляхів, бронхіт, реакції, пов’язані з інфузією, оперізувальний лишай і кашель.
СЧВ, найбільш поширена форма вовчака, яка діагностована у близько 300 тис. осіб у США, непропорційно сильно уражує особи афроамериканського, латиноамериканського й азіатського походження. Це складне захворювання аутоімунного характеру, при якому розвиваються множинні пошкодження внутрішніх органів і погіршується якість життя.
Результати дослідження TULIP-2 III фази були опубліковані в журналі «The New England Journal of Medicine» у січні 2020 р., результати дослідження TULIP-1 III фази були опубліковані в журналі «The Lancet Rheumatology» у грудні 2019 р., а результати дослідження MUSE II фази були опубліковані в журналі «Arthritis & Rheumatology» у листопаді 2016 р.
Аніфролюмаб знаходиться на розгляді регуляторних органів щодо СЧВ в ЄС і Японії. Розпочато дослідження III фази при СЧВ з використанням підшкірного введення. Заплановані додаткові дослідження III фази для лікування вовчакового нефриту, шкірного червоного вовчака і міозиту.
Системний червоний вовчак
СЧВ — це аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує здорові тканини організму. Це складне хронічне захворювання з безліччю клінічних проявів, яке може уражувати багато внутрішніх органів та викликати ряд симптомів, включаючи біль, висип, втому, набряк суглобів і лихоманку. Більш ніж у 50% пацієнтів з СЧВ розвивається незворотне ушкодження внутрішніх органів, викликане захворюванням або існуючими методами лікування, яке посилює симптоми і підвищує ризик летального результату. Мінімум у 5 млн осіб у всьому світі відзначають будь-яку клінічну форму вовчака.
TULIP-1, TULIP-2 і MUSE
Усі три клінічних дослідження аніфролюмабу (TULIP-1, TULIP-2 і MUSE) були рандомізованими подвійними сліпими плацебо-контрольованими дослідженнями. У них брали участь пацієнти, які отримували стандартну терапію СЧВ (середньотяжкий і тяжкий перебіг). Стандартна терапія включала мінімум один із наступних препаратів: ПКС, протималярійні препарати й імуносупресанти (метотрексат, азатіоприн або мікофенолату мофетил).
У дослідженні TULIP (Treatment of Uncontrolled Lupus via the Interferon Pathway — лікування неконтрольованої форми вовчака шляхом впливу на інтерфероновий механізм патогенезу), програма III фази включала два дослідження — TULIP-1 і TULIP-2, в яких оцінювали ефективність і безпеку аніфролюмабу порівняно з плацебо. У TULIP-2 продемонстровано перевагу з кількох кінцевих точок ефективності порівняно з плацебо в обох групах, які отримували стандартну терапію. У ході дослідження 362 пацієнта були рандомізовані (1:1) та отримували фіксовану дозу 300 мг аніфролюмабу чи плацебо у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 4 тиж. У TULIP-2 оцінювали вплив аніфролюмабу на зниження активності захворювання за шкалою BILAG комбінованої оцінки СЧВ (BILAG-Based Composite Lupus Assessment, BICLA). У дослідженні TULIP-1 457 пацієнтів були рандомізовані (1:2:2) та отримували фіксовану внутрішньовенну інфузію 150 мг аніфролюмабу, 300 мг аніфролюмабу або плацебо кожні 4 тиж на додаток до стандартної терапії. У дослідженні не досягнуто основної кінцевої точки, що базується на композитному показнику індексу відповіді СЧВ 4 (SLE Responder Index 4, SRI4).
У дослідженні MUSE II фази оцінювали ефективність та безпеку двох доз аніфролюмабу порівняно з плацебо. У MUSE 305 дорослих були рандомізовані та отримували фіксовану дозу 300 мг аніфролюмабу, 1000 мг аніфролюмабу чи плацебо у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 4 тиж на додаток до стандартної терапії протягом 48 тиж. У дослідженні продемонстровано поліпшення порівняно з плацебо за кількома кінцевими точками ефективності в обох групах, які отримували стандартну терапію.
При СЧВ, поряд з основною програмою TULIP III фази, аніфролюмаб продовжує оцінюватися в рамках довгострокового розширеного дослідження III фази і дослідження III фази з оцінки доступності підшкірного введення. Крім того, АстраЗенека вивчає потенціал аніфролюмабу при великій кількості захворювань, в патогенезі яких ключову роль відіграє IFN I типу, включаючи вовчаковий нефрит, шкірний червоний вовчак та міозит.
Аніфролюмаб
Аніфролюмаб — це повністю людське моноклональне антитіло, яке зв’язується з субодиницею 1 рецептора IFN I типу, блокуючи активність IFN I типу. IFN I типу, такі як IFN-альфа, IFN-бета і IFN-каппа — це цитокіни, задіяні в регуляції запальних реакцій, що визначають патогенез СЧВ. У більшості дорослих пацієнтів з СЧВ посилена передача сигналів IFN I типу, що пов’язано з підвищеною активністю і тяжкістю захворювання.
___
Джерело статті “Компендіум” переходьте за посиланням: