Повідомляється, що значна увага до класу інгібіторів НЗКТГ2 пов’язання з їх несподівано високою ефективність у зниженні частоти епізодів гострої серцевої недостатності у пацієнтів з діабетом другого типу. Цей результат багато клініцистів ігнорували, оскільки приділяли увагу несприятливим випадкам атеросклеротичних серцево-судинних захворювань.
Доктор медицини, ендокринолог з Університету Торонто Аліса Ченг зазначила, що до випробувань інгібітора НЗКТГ2 серцева недостатність цікавила ендокринологів лише як потенційний побічний ефект від цукрознижувальної терапії.
«Тепер, коли є методи лікування, які можуть знизити кількість госпіталізацій із серцевою недостатністю, це змусило нас подумати більше про серцеву недостатність, про те, як часто вона зустрічається у пацієнтів з діабетом другого типу, і що ми можемо зробити, щоб знизити цей ризик», – пояснила вона.
Ендокринолог та директор клінічних досліджень діабету у Бригамі та жіночій лікарні в Бостоні, доктор медицини Ваніта Р. Арода пояснила, що лікарі мають звернути увагу на «серцеву недостатність як результат і використовувати стратифікацію ризику», щоб визначити, які пацієнти з діабетом другого типу, але без встановленого серцево-судинного захворювання, потребують лікування інгібіторами НЗКТГ2.
«З огляду на дані нам потрібні більш конкретні рекомендації, від медичних товариств про те, як розумно використовувати біомаркери та візуалізацію для виявлення пацієнтів з діабетом другого типу, які мають підвищений ризик серцевої недостатності та отримають користь від лікування», – додала Арода.
Вона пояснила, що є дані про структурні серцеві зміни, які прогресують за стадіями серцевої недостатності, тому початок лікування інгібіторами НЗКТГ2 на ранній стадії потенційно може уповільнити або запобігти цьому прогресу у хворих на діабет другого типу.
«Я вдячна інгібіторам НЗКТГ2 за підвищення обізнаності щодо ризику серцевої недостатності у пацієнтів з діабетом, а також за те
, що вони дали клініцистам новий спосіб знизити його», – зазначила Ченг.