УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Тривале застосування макролідів та ототоксичність

Ототоксичність лікарських засобів викликає інтерес не лише серед лікарів-отоларингологів, а й інших фахівців, оскільки значна частина захворювань потребує застосування препаратів, які також можуть викликати кохлеовестибулотоксичні ефекти. Перша згадка в літературі про ототоксичність пов’язана із застосуванням ртуті при лікуванні сифілісу, що супроводжувалося розвитком глухоти. Однак увагу світу до проблеми ототоксичності лікарських засобів привернув Ваксман у 1944 р., коли описав кохлеовестибулотоксичну дію стрептоміцину при лікуванні туберкульозу [1]. На сьогодні відомо, що проблеми зі слухом можуть викликати понад 130 медичних препаратів.

Ототоксичність — токсична дія лікарських засобів та інших хімічних речовин. Розрізняють вестибулотоксичність (вплив на вестибулярний апарат) та кохлеотоксичність, яка супроводжується погіршенням або втратою слуху, а також порушенням рівноваги. Ототоксична дія лікарських засобів пов’язана з їх руйнівною дією на нейрони органу слуху. На небезпеку препарату для слуху вказують симптоми нейросенсорної приглухуватості, що виникають при застосуванні лікарських засобів, які включають постійний шум у вухах, зниження слуху та порушення роботи вестибулярного апарату.

Ототоксичні препарати:

Макроліди є одними з найбільш застосовуваних класів антибіотиків у світі, які показані при лікуванні атипових інфекцій дихальних шляхів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, і шлунково-кишкових інфекцій, викликаних Helicobacter pylori або Campylobacter spp. [2]. Сучасні дані свідчать, що окрім антимікробної дії, макроліди також чинять імуномодулюючу та противірусну дію. Статистичні дані свідчать, що в Європі амбулаторне застосування макролідів значно зросло з 1997 по 2009 р. Таке широке застосування макролідів наражає людей на високий ризик розвитку побічних ефектів, які включають симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, антибіотикорезистентність, подовження інтервалу Q–Tc та ототоксичність [3].

Проведено дослідження, метою якого було визначити асоціацію між застосуванням макролідів і частотою розвитку ототоксичності, зокрема шуму у вухах і втрати слуху [4].

Методи

Проведено поперечне (n=4286) та повздовжнє дослідження (n=636) з включенням учасників популяційного дослідження Rotterdam Study [5]. Дослідники оцінювали асоціацію між застосуванням макролідів та різними слуховими порогами (більше 0,25; 0,5; 1; 2; 4 та 8 кГц).

Обидві моделі регресії були скориговані відповідно до віку, статі, рівня систолічного артеріального тиску, вживання алкоголю, куріння, індексу маси тіла, цукрового діабету, рівня освіти, швидкості клубочкової фільтрації та терапії іншими ототоксичними препаратами. Сукупну експозицію макролідів класифікували залежно від кількості встановленої добової дози (DDD) та тривалості дії.

Результати

Прийом макролідів асоціювався з 25% вищою ймовірністю розвитку шуму у вухах (відношення ризиків 1,25, 95% довірчий інтервал 1,07–1,46). Ця асоціація була більш вираженою в учасників з кумулятивною дозою понад 14 DDD та у пацієнтів, які отримували макроліди середньої/тривалої дії.

Застосування макролідів асоціювалося з більш ніж 2-кратним підвищенням ризику розвитку шуму у вухах. Загального зв’язку між макролідами та втратою слуху не виявлено. Виявляли підвищення слухового порогу у пацієнтів, які нещодавно (≤3 тиж) розпочали терапію макролідами.

Висновок

Результати цього дослідження продемонстрували, що застосування макролідів суттєво пов’язане з розвитком шуму у вухах, який, ймовірно, є кумулятивно залежним.