ГЕПАТИТИ: ШЛЯХИ ПЕРЕДАВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C — два основних типи з п’яти різних інфекцій гепатиту — є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Шляхи передавання гепатиту B:

  • від матері до дитини під час народження;
  • незахищені статеві контакти;
  • небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
  • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Яким чином гепатит B НЕ передається?

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, унаслідок годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.

Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. Найпоширеніші шляхи передавання:

  • небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
  • використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
  • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків;
  • під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

  • уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
  • уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
  • уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;
  • ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
  • використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
  • вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

  • гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
  • безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
  • надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
  • тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
  • підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
  • правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

  • консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
  • імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
  • лікування;
  • регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.