Що ж таке «синдром гіперактивної дитини» чи як його ще називають «синдром неспокійної дитини» або «синдром підвищеної нейро-рефлекторної збудливості»?
Хотілося б одразу уточнити, що за кордоном даний синдром ще називають «гіперактивним синдромом дефіциту уваги», він є повноцінним діагнозом, який може бути виставлений дитині лише після 6-7 років, тому що до цього віку дуже важко відрізнити розлад від особливостей поведінки дитини, адже є вікові періоди, коли гіперактивна поведінка вважається нормою (1-2 роки, 5 років). Тобто перші ознаки захворювання можуть виникати набагато раніше, але встановити діагноз надто складно. Іноді їх поява зумовлена фактом незрілості нервової системи, в інших випадках вони є проявом різноманітної патології і входить у симптомокомплекс захворювань різного ґенезу. Деякі автори відзначають, що синдром підвищеної нейро-рефлекторної збудливості зустрічається майже у половини доношених новонароджених. Згідно інших даних, нею страждає більше третини дітей з гіпоксичними ураженнями головного мозку.
Серед причин патології нервової системи, зокрема і формування неспокійної дитини, крім патології вагітності і пологів та захворюваності батьків, має значення також народження дитини від перших пологів та спосіб життя батьків. Це пояснюється тим, що народження другої й наступних дітей відбувається через “підготовлені” первістком шляхи матері. Неправильний спосіб життя дорослих також часто призводить до погіршення здоров’я дітей з кожними наступними пологами.
У синдром підвищеної нейро-рефлекторної збудливості, який підозрюють на першому році життя, включають:
- неспокій протягом дня і під час сну;
- тремор підборіддя і кінцівок;
- ністагм;
- підвищені м’язовий тонус і періостальні рефлекси;
- стійкі вроджені рефлекси новонароджених.
У дітей, старших року, неврологи діагностують синдром гіперактивності, до якого відносять наступне:
- дитина не може грати в тихі, спокійні ігри;
- бігає, вертиться, намагається кудись залізти в неприпустимих ситуаціях;
- часто знаходиться в постійному русі, “ніби до нього причепили мотор”;
- не сидить спокійно, коли вимагається;
- скаче, крутиться, сидячи на місці;
- здійснює зайві рухи кистями і стопами (безцільна рухова активність);
- демонструє говірливість.
Симптомами синдрому гіперактивності у дітей старших 6 років та підлітків є:
- Неуважність
Основні ознаки неуважності це:
- дитина погано концентрує увагу і легко відволікається;
- часто робить помилки через неуважність – наприклад, у шкільних завданнях;
- дитина забудькувата, часто губить свої речі;
- не в змозі виконувати завдання, які потребують багато часу;
- не в змозі слухати або виконувати розпорядження;
- постійно змінюють діяльність або завдання;
- мають труднощі з організованістю.
- Гіперактивність та імпульсивність
Основні ознаки гіперактивності й імпульсивності дитини:
- не в змозі всидіти на місці в спокійній обстановці;
- не в змозі зосередитися на завданнях;
- надмірна фізична активність;
- надмірна говірливість;
- дитина не в змозі чекати своєї черги;
- дитина діє, не думаючи;
- дитина часто перериває бесіду співрозмовника;
- погане відчуття небезпеки.
На основі цих симптомів виділяють 3 основні типи гіперактивного синдрому дефіциту уваги:
- Неуважний тип (дитина неуважна, але не гіперактивна або імпульсивна)
- Гіперактивно-імпульсивний (дитина гіперактивна і імпульсивна, але добре концентрує увагу).
- Змішаний тип (дитина неуважна, гіперактивна, імпульсивна).
Останній тип зустрічається найчастіше.
Ці симптоми можуть викликати значні проблеми в житті дитини, такі як низька успішність у школі, погана соціальна взаємодія з іншими дітьми і дорослими, і проблеми з дисципліною.
Все це говорить про дуже делікатні порушення функціонування ЦНС, кожне з яких окремо не є патологічним симптомом і може відмічатися в здорових дітей, але в поєднанні вони “виходять” за межі норми.
У деяких випадках поведінка, яка виглядає як синдром гіперактивності може бути викликана: раптовою зміною життя (наприклад, розлучення, смерть в сім’ї, або переїзд), захворюваннями, що впливають на мозкову функцію, психічими розладами (депресія, біполярний розлад, епілепсія), захворюваннями щитовидної залози, порушеннями сну.
Поняття “неспокійної дитини” з ростом останньої в неврології зазнає трансформації з підвищеної нейро-рефлекторної збудливості дітей першого року життя у афективно-респіраторні напади, церебрастенічний синдром, порушення поведінки і мінімальну мозкову дисфункцію у більш старшому віці.
Серед населення і деяких лікарів побутує переконання, що це стани, які дитина “переросте”. Дійсно, певна частина дітей, знаходячись у сприятливих психо-соціальних умовах, здатна самостійно компенсувати порушення. Професійність бачення даної проблеми передбачає індивідуальність підходу до кожної окремої дитини. Лише повне клініко-параклінічне обстеження дозволяє визначити потребу лікувальних заходів та їх об’єм. Лікування зазначеної категорії дітей проводиться різними спеціалістами і у різних напрямках. Найбільш необхідними є допомога психологів, психіатрів, логопедів, педагогів.
На жаль, слід констатувати, що перелічені спеціалісти починають займатися з дітьми після 5-річного віку. Основний тягар діагностики і терапії лягає на неврологів, до яких батьки і звертаються в першу чергу.
Оскільки, виставити діагноз дуже складно, особливо якщо це дитина менше 6 років, то всеодно сидіти склавши руки ні в якому разі не можна! Як батьки навіть без встановлення діагнозу можуть допомогти своїй дитині боротися із симптомами гіперактивності?
Для цього необхідно:
- Встановити чіткі правила того, що можна і чого не можна робити, чітка організація режиму дня, позаурочних занять. Запишіть правила і повісьте їх в місці, де ваша дитина може легко читати їх, не забувайте хвалити дитину за хорошу поведінку.
- Фізична активність. Оскільки гіперактивні діти мають багато «зайвої енергії», яку необхідно спалити, то активні види спорту підуть їй на користь. Переваги фізичної активності безмежні: вона підвищує концентрацію, знижує депресію і занепокоєння, сприяє нормальному зростанню мозку, покращує сон.
- Нормалізація сну. Для менших дітей дуже важливий денний сон, він необхідний для нормального росту та розвитку. Достатній, повноцінний сон допомагає зменшити симптоми синдрому гіперактивності.
- Прогулянки свіжим повітрям – потрібні не лише для загального зміцнення організму, а й здатні зменшувати прояви синдрому гіперактивності.
- Раціональне харчування – корисним для вашої дитини буде часте харчування невеличкими порціями, виключення гострої, смаженої, жирної їжі, кофеїну, вживання мінерально-вітамінних добавок.
- Не забувайте про себе. Батькам гіперактивних дітей варто влаштовувати собі вихідні і не соромитись просити про допомогу у догляді за дітьми своїх рідних, наприклад вихідні у бабусі з дідусем підуть на користь дитині, допоможуть їй у формуванні соціальних навичок і дадуть змогу відпочити батькам. Адже позитивна психологічна обстановка в сім’ї відіграє дуже важливу роль!
Марія Хакімова