Тож, коли застрахований пацієнт потрапляє в лікарню, необхідно узгоджувати зі страховою компанією план його обстеження і лікування. Наприклад, з’ясувати, які препарати покриються страховкою, а які ні.
«Це принизливо для закладу та ще й призводить до втрати дорогоцінного часу з боку лікаря, – вважає доктор медичних наук, професор Валентин Парій. – На разі можна говорити про те, що системи добровільного медстрахування в Україні не існує. У нас навіть немає закону про добровільне медичне страхування. Тож ця система передусім має бути врегульована на законодавчому рівні. Вона має стати прозорою й забезпечувати виконання галузевих стандартів і протоколів незалежно від франшизи. А тарифи, які пропонують страхові компанії, повинні бути чіткими й обґрунтованими, щоб і лікувальний заклад, який уклав з ними угоду, і застраховані пацієнти чітко розуміли, який обсяг послуг покривається».