УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Ускладнення після щеплення. Ризик виникнення міокардиту

Одним із джерел контраверсій беззаперечної користі від масштабного щеплення вакцини проти коронавірусу є виникнення серйозних побічних ефектів. Зокрема, від початку вакцинації в Ізраїлі націо­нальним регулятором зафіксовано підвищення частоти міокардитів у популяції. Аби дослідити витоки проблеми, група ізраїльських дослідників на чолі з Дрором Меворах (D. Mevorach) повела дослідження актуального питання [2]. Клінічне значення поточного дослідження умов виникнення після­вакцинального міокардиту полягає у виявленні клінічних та епідеміологічних характеристик осіб з групи підвищеного ризику з можливістю виявлення причинно-наслідкових зв’язків між міокардитом та щепленням.

Методи та результати

У дослідження включено 9 289 765 осіб, щеплених з грудня 2020 по травень 2021 р. Профіль безпеки вакцини BNT162b2 оцінювали згідно з основними положеннями колаборації Брайтон (Brighton Collaboration) [1]. Після стратифікації підгруп за віковою ознакою 16–19, 20–24, 25–29, 40–49 та ≥50 років аналізували ризик виникнення міокардиту в інтервалі між першою та другою дозою (21 день) та впродовж 30 днів після ревакцинації другою дозою. Розрахункові показники коефіцієнту ризику виникнення міокардиту у щеплених осіб порівнювали з таким самим показником захворюваності на міокардит у невакцинованих осіб. Отримано наступні результати.

1. Згідно з кодами МКБ-9 з 304 випадків, підозрілих на запальне захворювання серцевого м’яза, міокардит був підтверджений у 283 осіб, з яких 142 особи було щеплено вакциною BNT162b2. Помірні клінічні прояви міокардиту відмічали у 95% пацієнтів. Фульмінантний перебіг міокардиту з несприятливим наслідком виник у однієї особи. Через 21 день після першої дози вакцини міокардит відмічено у 142 осіб. Впродовж 30 днів після другої дози клінічні ознаки міокардиту виникли ще у 30 осіб. Крім того, міокардит ускладнив перебіг пізнього післявакцинального періоду ще у 40 осіб, які отримали щеплення в попередній період (≥30 днів після щеплення). Серед невакцинованих міокардит виник у 101 особи. Подальший розрахунок ризику засвідчив зростання ризику виникнення міокардиту в інтервалі між першою та другою дозою майже в 2 рази (1,76/100 тис. осіб, 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,33–2,19). Коефіцієнт ризику виникнення міокардиту впродовж 30 днів після щеплення другою дозою становив 2,35 (95% ДІ 1,1–5,02). Найвищим ризик виявився в підгрупі чоловіків віком 16–19 років (відношення ризиків (RR)=8,96; 95% ДІ 4,5–17,83). Коефіцієнт ризику виникнення міокардиту після повного курсу вакцинації був вищим в групі щеплених осіб проти групи нещеплених (RR=5,34; 95% ДІ 4,48–6,4) і виявися найвищим у чоловіків віком 16–19 років (RR=13,6; 95% ДІ 9,3–19,2). Найвищий ризик захворіти на міокардит після щеплення виявлено у чоловіків віком 16–19 років — 13,73/100 тис. осіб (95% ДІ 8,11–19,46). На рисунку представлено епідеміологічні характеристики пацієнтів з міокардитом, який виник як побічна реакція після щеплення.

Рисунок. Епідеміологічні характеристики пацієнтів з міокардитом після щеплення вакциною BNT162b2

Висновки

Таким чином, щеплення підвищує ризик виникнення міокардиту. Найвищий ризик виникнення післявакцинального міокардиту виявлено після другої дози. До групи з підвищеним ризиком післявакцинального міокардиту увійшли чоловіки віком 16–19 років. На думку дослідників, епідеміологічні характеристики, особливо вік та стать, мають прогностичне значення для осіб з групи підвищеного ризику щодо виникнення післявакцинального міокардиту і відкриває нові можливості для організації моніторингу за станом щеплених осіб.

Список використаної літератури