УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Первинка йде «в приват», вторинка у кадрову кризу – промах чи справжній задум реформ?

Лише торік вітчизняна галузь охорони здоров’я  втратила понад 47 тис. працівників, з них 7 тис. лікарів і понад 22 тис. медсестер. Найбільше постраждала вторинна ланка. Але пандемія розвіяла міф і про успішну первинку, де вакантними є майже 3300 посад лікарів, і на всіх декларантів їх не вистачає.  Кадрова ситуація в медичній галузі завжди була непростою. Із запровадженням реформ її обіцяли поліпшити. Але сталося не так, як гадалося.

Group of happy doctors on seminar in lecture hall at hospital

Ні оцінки реальних потреб, ні стратегії планування кадрових ресурсів

ВЗ Чому не сталося так, як обіцяли на старті реформ: лікарі вибирають заклади, пацієнти — лікарів, тобто і тим, і іншим є із чого вибирати?

Ірина ШВЕЦЬ, заступник Голови Профспілки працівників охорони здоров’я

— Будь-яка реформа безпосередньо чи опосередковано впливає на кількісний та якісний склад трудових ресурсів. Реформа охорони здоров’я останніх років, яка вражає своєю радикальністю, безсистемністю, правовою та фінансовою незабезпеченістю стала викликом для працюючих у галузі. Медпрацівники втратили низку прав і гарантій, які було передбачено для працівників бюджетної сфери, істотних змін зазнали умови праці, але не на краще. А «повідомлення про скорочення» перетворили 1 квітня кожного року (як новий етап реалізації Програми медичних гарантій) з Дня сміху на сумні історії десятків тисяч працівників, яких було позбавлено роботи через неможливість багатьох закладів утримувати належний штат персоналу внаслідок катастрофічного недофінансування.

Взагалі ж в Україні не проводили національної оцінки потреб та попиту на медичні кадри, зокрема на лікарів та медичних сестер. Наша держава й досі не має стратегії планування кадрових ресурсів галузі й не приєдналася до Глобального кодексу ВООЗ щодо практики міжнародного найму персоналу охорони здоров’я (63-тя сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, 21.05.2010 р.).

Бездіяльність влади у вирішенні ключових проблем соціально-економічного захисту медпрацівників призвела до їх поглиблення (низький рівень заробітної плати, небезпечні умови праці, необґрунтовані скорочення чисельності та штату працівників), а відповідно й до наростання кадрової кризи.

ВЗ Наскільки вона поглибилася?

— Лише торік  галузь втратила загалом 47,4 тис. працівників (у 2019 році — 34,4 тис.), що становить 6,5% середньооблікової кількості штатних працівників на кінець 2020 року.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України торік порівняно з 2019 роком кількість лікарів (фізичних осіб) зменшилася майже на 7 тисяч , а середнього медичного персоналу — на понад 22, 5 тис. «Мінус» зафіксували всі регіони.

Погіршилися й показники укомплектованості фізичними особами як штатних лікарських посад: 81% у 2020 році, 82% у 2019-му, так і середнім медперсоналом (майже 88,5% і 89,2% відповідно). Оскільки частка спеціалізованої меддопомоги в загальній її структурі становить понад 60%, відповідно й основний трудовий ресурс зосереджений саме там. На фоні загального зменшення чисельності лікарів основних спеціальностей у 2020 році незначне зростання відбулося лише за фахом «Хірургія» (24 077 осіб проти 23 968 у 2019 році), у тому числі «Анестезіологія» (7625 проти 7343 відповідно). До покриття дефіциту цих спеціальностей спонукала пандемія COVID-19 і нові вимоги НСЗУ щодо специфікації та умов надання медичних послуг за відповідними пакетами.

Дізнавайтеся більше: Фінансування закладів пішло на спад – грядуть нові скорочення?

Чому первинка стрімко йде «в приват»?

ВЗ Становлення сімейної медицини сприймається в суспільстві як успішний старт реформ. Чи привабило це додаткові кадри?

— Починаючи з 2012 року в процесі реформування первинної ланки кількість сімейних лікарів збільшувалася — переважно завдяки перепрофілюванню дільничних терапевтів і педіатрів. Нині за договором з НСЗУ працюють 23 755 лікарів первинної ланки, із них 15 559 сімейних лікарів.

2020 рік ознаменувався незначним скороченням чисельності таких фахівців — на кількасот осіб.

Однак пандемія COVID-19 засвідчила реальний дефіцит сімейних лікарів у цілому: знайти «вільного» для підписання декларації фахівця в державному секторі — суцільний квест. При тому, що декларації підписали 31 млн українців, тобто 75% населення. А де шукати лікаря решті громадян? Нині ж первинка за задумом реформаторів стрімко йде «в приват». Договір із НСЗУ уклали 468 лікарів-ФОП. І ця цифра постійно зростає — практично кожен третій заклад, що надає первинну меддопомогу, є приватним. Це й зрозуміло, оскільки заробітна плата в приватному секторі в кілька разів вища. З моменту трансформації первинної ланки (липень 2018 року) там дійсно збільшилися зарплати — у 2-2,5 разу. Однак цей позитивний ефект був нівельований трирічним «заморожуванням» капітаційної ставки, інфляцією, шаленим збільшенням навантаження на медиків в умовах пандемії. А також несправедливим розподілом фонду оплати праці в закладах, коли директорам нараховували багатотисячні премії, а медичним сестрам — мінімалку. Чи це те, чого очікували медики? На мою думку, відтік кадрів із комунальної первинки свідчить про непривабливість роботи в ній для лікарів і медсестер.

До речі, за даними НСЗУ, минулого року середньомісячні витрати на оплату праці сімейного лікаря становили 15 700 грн. Та якби було виконано норму ст. 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» кожен лікар отримував би від 28 тис. грн, а медсестри — не менше 18 тис. грн.

Регіональні відмінності не впливають на загальну картину

ВЗ Які регіони й напрямки найбільше «кадрово оголені»?

— До найдефіцитніших професій у січні 2021 року ввійшли «Лікар загальної практики-сімейний лікар», «Лікар-терапевт», «Лікар-анестезіолог», «Лікар-педіатр», «Фельдшер з медицини невідкладних станів», «Лікар-рентгенолог». Станом на 1 січня 2021 року залишалися вакантними 1683 посади лікарів-терапевтів, 1051 посада лікаря-педіатра, 951 посада лікаря-хірурга, 804 посади лікарів-акушерів-гінекологів, 1334 посади анестезіологів, 364 посади лікарів-фтизіатрів, 715 посад лікарів-лаборантів, 1017 посад лікарів-стоматологів. Крім того, вакантними сьогодні є 3281 посада лікаря загальної практики-сімейної медицини. Тож варто задуматися, чи в тому руслі йдуть реформи?

Щодо регіональних показників забезпеченості лікарями-лікувальниками, вони вищі  на Івано-Франківщині — 33,2 на 10 тис. населення, у м. Київ — 32,4, у Львівській та Чернівецькій областях — 32,3 і 31,2 відповідно. Найнижчі ж  на Миколаївщині — 20,6, Херсонщині — 21,2, Кіровоградщині — 23,0. Для порівняння: відповідні показники забезпеченості у Швеції та Фінляндії коливаються в межах 33, у Франції та Німеччині — 34, в Італії — 37, у Норвегії — 38, у Литві — 40, у Латвії — 31, у Великій Британії — 23 та в Польщі — 20 (дані 2017 р.).

ЦПМСД найгірше укомлектовані лікарями у Херсонській області — 55%, а середнім медичним персоналом у м. Київ — до 66%.

Скільки медиків на селі?

ВЗ Тоді виникає питання, чи залишилися ще медики на селі?

 Укомплектованість лікарських амбулаторій лікарями (фізичними особами) становить 77,9%, при цьому в 512 амбулаторіях жодна лікарська посада на кінець року не укомплектована основним працівником. Укомплектованість ФАПів молодшими спеціалістами з медичною освітою — 88% (2019 рік — 88,6%). Водночас у майже 1500 ФАПах на кінець звітного року жодна штатна посада молодшого спеціаліста з медичною освітою не укомплектована основним працівником.

ВЗ Чи не найбільша кадрова криза із забезпеченістю середнім медичним персоналом.

— Так, щорічно кількість працюючих у галузі медсестер зменшується.  Співвідношення кількості медичних сестер до лікарів в Україні постійно знижується і є найнижчим серед країн Європи  . Наразі воно становить 1,9:1, тоді як у країнах ЄС — 2,5:1. При цьому заробітна плата наших медсестер — близько 8 тис. грн. (за даними НСЗУ), а «корішки» щодо виплат, якими діляться медики у соціальних мережах, свідчать про нижчу заробітну платню.

Незадоволені такою ситуацією медики залишають професію або виїжджають працювати за кордон. Рекрутенгові агенції повідомляють, що на кінець 2020 року кількість медиків, які бажали працювати в Польщі, Чехії та Словаччині, стрімко зросла. Тож у 2020 році кадровий дефіцит медсестер збільшився до 32 тис. осіб. Низька заробітна плата, надмірні навантаження, небезпечні умови праці роблять непривабливою медсестринську справу, а кадровий дефіцит позбавляє населення України можливості вчасно отримувати належну медичну допомогу та сестринський догляд.

Дізнавайтеся більше: У Німеччині жодний український лікар не залишиться без роботи!

Пенсіонерів меншає, молодих кадрів не більшає

ВЗ Дехто стверджує, що відтік кадрів із галузі відбувається за рахунок молоді, котра виїздить за кордон, інші переконані, що «винні» особи пенсійного віку.

— Можна сказати, що зміни в пенсійному законодавстві «омолоджують» відповідні показники: частка осіб пенсійного віку серед лікарів у 2020 році зменшилася до 23,6% проти 24,7% у 2019-му, молодших спеціалістів з медичною освітою — до 11% (12,5% відповідно). Але все одно резерв студентів, які навчаються за спеціальностями «Медицина» та «Медсестринство» є недостатнім для того, щоб замінити медичний персонал пенсійного віку.

На одного вступника медичних вишів припадає приблизно три лікарі-пенсіонери, а на одного вступника за спеціальністю «Медсестринство» — чотири працюючі медсестри-пенсіонери.

До того ж кількість тих, хто навчається у вищих медичних закладах, зменшується. Торік їх було 52 тис., нині вже 49 тис. осіб. Те саме стосується і медсестер. У 2019 році було випущено 16,8 тис. молодших спеціалістів з медичною освітою, у 2020 році — 15,6 тис.

Що попереду?

ВЗ Чого очікувати після Указу Президента України про значне підвищення зарплат медикам? Галузь нарешті стане привабливою?

— Хочеться від очікувань перейти до реальних дій та результатів. Президент підняв на вищий рівень галузеві проблеми (на врегулюванні яких, до речі, постійно наполягає Профспілка) — закріплення мінімальних гарантій в оплаті праці, встановлення нормативів навантаження, забезпечення належних і безпечних умов праці медиків, недопущення зарплатних боргів, посилення ролі колективно-договірного регулювання трудових відносин.

Але чому досі не виконуються ключові положення Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» щодо фінансування ПМГ не менше 5% від ВВП та оплати праці медпрацівників на рівні, не меншому ніж 250% середньої заробітної плати в Україні за липень попереднього року?

Це ті базові інвестиції в галузь та її працівників, які дали б поштовх до позитивних змін як у системі охорони здоров’я в цілому, так і в забезпеченні гідної та справедливої оплати праці медперсоналу. Але щороку під час формування та прийняття Держбюджету Уряд та парламент не забезпечують виконання Закону. Чи ж виконають вони Указ Президента?