Це свідчить про те, що в багатьох лікувальних закладах досі утримують потужні площі, господарські приміщення, витрачають багато коштів на енергоносії та інші «немедичні» напрямки.
Тому при тих самих тарифах в одних закладах вкрай не вистачає коштів, в інших вони накопичуються на рахунках. Питання лише в тому – чи раціонально використовуються, а чи закуповується не передбачене пакетами ПМГ обладнання, та проводяться коштовні ремонти замість спрямування грошей на забезпечення послуг (що й передбачено договорами з НСЗУ) та підвищення якості медичної допомоги.
«На жаль, госпітальний сектор, на відміну від первинної ланки й екстреної медичної допомоги не трансформувався повною мірою, помітних змін щодо інтенсифікації використання ліжкового фонду не досягнуто, – підсумовує завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Валентин Парій. – Нині лікарні фінансуються з двох джерел – через НСЗУ а також за кошти місцевих бюджетів, які їх утримують. У разі запровадження медичного страхування такого не буде. Чи ж готові заклади до його запровадження, а страхові компанії – оплачувати неефективний менеджмент? Якщо згадані питання вирішені не будуть, то із запровадженням загальнообов’язкового медичного страхування зміняться лише потоки фінансування, його джерела та, можливо, назва закупівельника медпослуг. Але це не змінить суті діяльності медзакладів».