УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Гепатоцелюлярна карцинома. Ефективна профілактика

Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень світовий щорічний приріст захворюваності на гепатоцелюлярну карциному (ГЦК) становить 500 000 пацієнтів [3]. Серед факторів, які впливають на зростання рівня захворюваності на ГЦК, особливу увагу приділяють збільшенню численності осіб із цирозом печінки внаслідок вірусного гепатиту В і С.  Широке впровадження етіотропного лікування вірусних гепатитів та досягнення в патогенетичному лікуванні при цирозі печінки зумовило значуще продовження життя таких пацієнтів. Однак підвищення частоти ГКЦ у пацієнтів з цирозом  призводить до значущого зменшення медіани виживаності таких пацієнтів та збільшує навантаження на системи охорони здоров’я. Зростання частоти вірусних гепатитів в популяції, відсутність беззаперечно ефективного лікування для стабілізації клінічного стану при ГКЦ, зменшення медіани виживаності пацієнтів і суттєве обмеження доступу пацієнтів до сучасних засобів фармакологічної корекції онкопатології спрямовує на пошук ефективної фармакологічної профілактики ГЦК у пацієнтів з вірусними гепатитами. Актуальність застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) зумовлена протизапальною дією завдяки пригніченню активності прозапальних циклооксигеназ. На підставі попередніх результатів метааналізу популяційних досліджень, які свідчать про профілактичну ефективність  від застосування АСК, було висунуто припущення щодо ефективності АСК у зниженні ризику ГКЦ в осіб з гепатитами вірусної етіології [1, 4]. Поточний метааналіз проведений групою дослідників з університету м. Іву, Китайська Народна Республіка [2]. Результати опубліковані в журналі «Найновіші досягнення в медицині. Інфекційні захворювання: виживаність, профілактика, лікування» (Frontiers in MedicineInfection Disease – Surveillance, Prevention, Treatment).

Результати

В огляд було включено 7 популяційних досліджень, в яких взяли участь 120 945 осіб з вірусними гепатитом В та С віком 42–65 років, переважно чоловіків (до 73%). В 4 дослідженнях пацієнти застосовували АСК у дозі 100 мг/добу, в одному дослідженні доза АСК коливалася від 75 до 160 мг/добу. Тривалість застосування АСК становила 4–7,9 року. Досліджували частоту виникнення ГКЦ у пацієнтів з гепатитами вірусної етіології, вплив фармакологічної взаємодії зі статинами та специфічними противірусними засобами. Додатково досліджували безпеку застосування АСК в терапевтичній дозі.

  1. Застосування АСК було асоційовано зі зниженням ризику виникнення гепатоцеллюлярної карциноми в осіб з вірусними гепатитами (відношення ризиків (RR) = 0,73%; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,64–0,83, р<0,001, індекс гетерогенності (І2) = 86%).
  2. Результати аналізу за підгрупами свідчать про зниження ризику ГЦК незалежно від типу вірусу, віку, статі осіб. Застосування АСК достеменно знижувало ризик виникнення ГКЦ в пацієнтів з гепатитом В та С (відповідно RR=0,7; 95% ДІ 0,58–0,85, I2=52%, p<0,001 та RR=0,76; 95% ДІ 0,61–0,94, I2=80%, р=0,01).
  3. Розрахункова частота ГКЦ виявилася залежною від тривалості застосування АСК і була нижчою у пацієнтів з тривалим застосуванням порівняно з короткочасним (відповідно RR=0,54; 95% ДІ 0,44–0,66, I2=0%, p<0,001 та RR=0,74; 95% ДІ 0,6–0,91, I2=56%, р=0,04).
  4. Застосування АСК знижувало частоту виникнення ГЦК незалежно від специфічної противірусної терапії та/або застосування статинів. При цьому цукровий діабет, цироз та серцево-судинна коморбідність виявилися ізольованою патологією по відношенню до частоти виникнення ГКЦ.
  5. Однак застосування АСК асоційоване з підвищеним ризиком кровотечі (RR=1,15; 95% ДІ 1,02–1,28, І2=0%, р=0,02).

Висновки

Таким чином, застосування АСК з профілактичною метою у пацієнтів з гепатитами вірусного генезу вбачається у вигляді компромісу між клінічною ефективністю та ризиком побічних ефектів, особливо кровотечею.