УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Ефективність небулізованого гепарину при терапії ГРДС

Сучасні дані свідчать, що штучна вентиляція легень (ШВЛ) протягом >48 год асоційована з ризиком розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). Так, статистичні дані свідчать, що у пацієнтів, які напередодні перебували на ШВЛ, діагноз ГРДС встановлювався протягом наступних 5 днів [1]. Раннім патогенетичним механізмом ураження легень при ГРДС, як відомо, є індуковане запалення з відкладанням фібрину у легенях, що, відповідно, призводить до розвитку мікросудинного тромбозу легень та подальших ускладнень [2].
Сьогодні відомо, що основний механізм дії гепарину полягає у гальмуванні коагуляції шляхом інактивації тромбіну і перетворення фібриногену у фібрин. Окрім того, застосування гепарину також асоціюється зі збільшенням вивільнення оксиду азоту з ендотелію судин, інгібування запалення в легеневому та системному кровобігу та запобіганням розвитку бронхоспазму. Відповідно, його застосування може бути ефективним і у боротьбі з ГРДС у пацієнтів, які перебувають на ШВЛ. Це припущення підтверджено результатами попередніх досліджень на тваринних моделях, відповідно до яких застосування гепарину позитивно позначалося на перебігу пневмонії, обмежуючи прогресування ГРДС.
Враховуючи ці дані, групою вчених проведено дослідження, яке базувалося на гіпотезі, що застосування небулізованого гепарину у пацієнтів з ризиком/підтвердженим ГРДС може покращувати перебіг захворювання і, відповідно, буде пов’язане з кращим відновленням фізичної функції пацієнтів (за анкетою опитувальника SF-36) [3].
Методи
Мультицентрове подвійне сліпе плацебо-контрольоване рандомізоване дослідження Can Heparin Administration Reduce Lung Injury (CHARLI) проводилося на базі 9 клінічних центрів Австралії. У дослідженні брали участь дорослі пацієнти, які були госпіталізовані до відділення інтенсивної терапії з порушеннями оксигенації (PaO2/FiO2 <300), які мали підвищений ризик потреби у ШВЛ наступного дня після госпіталізації.
Критерії виключення з дослідження: алергія на гепарин, легенева кровотеча та кількість тромбоцитів 50·109/л.
Усіх учасників дослідження було рандомізовано на дві групи у співвідношенні 1:1: 1-ша група отримувала терапію нефракційним інгаляційним гепарином (25 000 ОД в 5 мл 0,9% NaCl), n=128 (51%), 2-га група — плацебо, n=124 (49%).
Первинною кінцевою точкою дослідження обрана кількість балів за анкетою-опитувальником SF-36 через 60 днів від початку лікування.
Результати
Загалом у дослідження включено 256 дорослих пацієнтів (середній вік 58 років; 157 (62%) чоловічої статі; 118 (47%) мали ГРДС) з ГРДС, з яких 252 були включені до другого аналізу. Період відбору даних становив з 4 вересня 2012 по 23 серпня 2018 р.
Результати дослідження продемонстрували, що до 60-го дня спостереження медіана кількості балів за анкетою-опитувальником SF-36 не відрізнялася між обома групами (53 бали у групі гепарину, 48 балів у групі плацебо, р=0,32). У групі прийому гепарину відзначалася нижча частота розвитку ГРДС до 5-го дня перебування у стаціонарі порівняно з групою плацебо (9 пацієнтів (15%) з 62 пацієнтів, порівняно з 21 (30%) з 71 пацієнта) (коефіцієнт ризику (КР) 0,46; 95% ДІ 0,22–0,98, р=0,0431).
Результати даного дослідження свідчать, що терапія небулізованим гепарином не має переваг щодо запобігання розвитку ГРДС серед пацієнтів, які потребують проведення ШВЛ.